8 листопада - Всесвітній день листоноші

Послугами пошти користується все цивілізоване людство. У кожній країні пошта, а подекуди лише пошта, є повсякденним і доступним засобом спілкування.

Більш ніж 5 млн. поштових працівників усього світу щорічно обробляють і доставляють приблизно 430 млрд. внутрішніх поштових відправлень, понад 18 млн. міжнародних відправлень, близько

4,6 млрд. посилок.

 

Передача інформації — це така ж важлива функція, як і транспортування товарів і медикаментів. Листоноша доставляє поштові відправлення та періодичні видання, кореспонденцію, повідомлення на одержання грошових переказів, посилок, листів та бандеролей, грошову допомогу. У сьогоденні, не дивлячись на те, що частково роботу пошти виконує Інтернет і телефонний зв’язок, все ж таки існує безліч кур’єрських служб, а значить, потреба в послугах листонош в нашому суспільстві є. Листоноша, який приносить звісточку від родичів і друзів, а також доставляє пенсію людям похилого віку — це високоповажана людина, яку всі раді бачити на порозі свого будинку.

 

До появи електронної пошти, величезну роль відігравали люди, що доставляють листи. Вісники, що перевозять письмові або усні послання з’явилися ще за античних часів у Стародавньому Єгипті.

 

На території Московії попередниками нинішніх листонош були ямщики, які на конях переправляли державну і купецьку кореспонденцію від міста до міста і вимушені були її розносити на адреси, оскільки не існувало поштової служби в кожному місті.

 

Працівники американської поштової служби «Поні-експресс», що існувала в 1860—1861 р.р., доставляли кореспонденцію через весь північноамериканський материк на відстань 3106 км.

 

За будь-яких погодних умов (дощ, сніг, холод, спека) більш ніж 5 млн. поштових працівників усього світу щорічно обробляють і доставляють приблизно 430 млрд. внутрішніх поштових відправлень, понад 18 млн міжнародних відправлень, близько 4,6 млрд. посилок.

 

Перший пам’ятник листоноші в Україні Федору Фекеті встановлений у закарпатському райцентрі Перечин у 2004 році.

 

Щодня листоноша Федір Фекета, якого тоді шанобливо називали «послом», долав 60 кілометрів, доставляючи землякам з Ужгорода газети, листи, грошові перекази тощо. Шлях пролягав через гори, струмки і річки. Посол не раз зустрічав ведмедів і рисей, але завжди вчасно приносив пошту.