Сторінка психолога

               

 

 

 

 

 

            Рекомендації батькам по вихованню дітей із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

 

Батькам необхідно навчитися правильно використовувати у виховному процесі заохочення і покарання. Зазвичай батьки рідко хвалять дитину за гарну поведінку, часто неправильно і непослідовно реагують на погану поведінку. Занадто багато уваги приділяється проступкам дітей, не розуміючи, що часом негативне поведінка викликана пошуком уваги батьків. Приділяючи такої поведінки багато уваги, батьки закріплюють його в дитини. Тому буває правильніше, якщо це дозволяють обставини, ігнорувати погану поведінку і звертати увагу на позитивні дії дитини, висловлюючи йому схвалення.

У виховному процесі необхідно підтримувати баланс заохочень і покарань (перші бажано застосовувати частіше, ніж другі). Необхідно відзначити, що досить важкі і легкі покарання недоцільні. Дуже важлива частота покарань. Постійно караємо відповідають агресією чи навіть асоціальною поведінкою.

Дитині краще прищепити трохи узгоджених правил поведінки, ніж багато неузгоджених. Важливо не тільки заохочувати хорошу поведінку дитини і гальмувати погане, а й сформувати в нього внутрішній механізм контролю своєї поведінки. Для цього потрібно створити у дитини і підлітка особистісну систему життєвих цінностей. Тоді він буде вести себе правильно незалежно від схвалень і заохочень з боку батьків та інших людей.

 

                          

                                    

 

Рекомендації вчителям по вихованню дітей із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

 

Перші прояви девіантної поведінки іноді з’являються вже у молодшому шкільному віці і пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку дитини, «дефектами» процесу формування особистості, негативним впливом сім’ї і найближчого оточення. Чим старше дитина, тим більше причин, сприяючих прояву девіації у поведінці. Це і залежність дітей від деструктивних групових норм та прийнятих в них ціннісних орієнтацій, і стійка шкільна неуспішність, яка проявляється відсутністю запасу шкільних знань і пізнавальних інтересів. Систематична шкільна неуспішність – серйозна причина формування девіантної поведінки.

У роботі з девіантними дітьми пропонується в першу чергу залучення їх до навчальної діяльності за допомогою індивідуального підходу до навчання з урахуванням їх здібностей та інтелектуального рівня. Це дасть змогу розвити основні когнітивні здібності, пізнавальний інтерес дитини.

Залучення таких дітей до групової діяльності – також дуже важливий виховний компонент у діяльності вчителів. Взаємодія девіантних дітей з групою виховує у них вміння взаємодіяти з іншими дітьми, що, в свою чергу, сприятиме засвоєнню дитиною соціальних норм поведінки.

Дитина з девіантною поведінкою в силу своєї невихованості часто заслуговує зауваження від вчителя. Приділяюxи багато уваги такій поведінці, вчителі закріплюють дану   поведінку у дитини. Тому буває вірніше,   якщо дозволяють обставини, ігнорувати   негативну поведінку, а більше уваги  приділяти позитивним діям дитини,  висловлюючи йому схвалення. Більш   високий результат дають схвалення не за   результат дії, а за саму дію, тим самим   закріплюється прагнення дитини до   діяльності.

Але не завжди є можливість запобігти покарання дитини з девіантною поведінкою. Існує декілька важливих факторів, які треба враховувати, здійснюючи покарання: реакція у часі – чим скоріше – тим продуктивнішим буде результат; послідовність і принципіальність дисциплінарних вимог, усвідомленість їх зв’язку з проступком; характер відносин вчителів з дитиною – більш ефективні виховні впливи від вчителів, до яких діти відчувають повагу; занадто важкі та легкі покарання недоцільні; часті покарання мають зворотній ефект, у дитини, як захисна реакція виникає агресія і ще більш розвивається девіантна поведінка.

Одним з найголовніших факторів формування девіантної поведінки дитини є негативні сімейні стосунки. Часто дітям в конфліктних сім’ях не вистачає теплих батьківських відчуттів, вони часто в свою адресу чують різку критику, яка не завжди є доцільною, образи, залякування. Один з найпродуктивніших прийомів профілактики та запобігання девіантної поведінки у дітей є формування з дитиною довірливих, відкритих відносин з ціллю хоч в якійсь мірі компенсувати недостаток тепла в відношенні батьків до дитини.

 

 

 

                           У яких випадках необхідна консультація або допомога практичного психолога:

Якщо в житті дитини відбулася або повинна відбутися одна з наступних подій:

Переїзд;

Розлучення батьків;

Хвороба або втрата близької людини;

Народження брата або сестри;

Різка зміна матеріального становища в сім'ї;

Надходження до дитячого садка або до школи.

   Якщо в житті дитини регулярно відбуваються такі події:

Сварки в сім'ї;

Боротьба за дитину між бабусями і дідусями з одного боку та батьками з іншого;

Тривала відсутність дитячого колективу;

Хтось із батьків або близький родич схильний до будь-якої залежності (наприклад, алкоголізм, наркоманії);

Тривала відсутність одного з батьків або обох батьків;

   Якщо дитина:

Одного разу відчула або постійно піддається насильству;

Тривало хворіє;

Був небажаною дитиною;

Надмірно захоплюється яким-небудь родом діяльності (телевізор, читання, поїдання солодкого, подовгу грає один і ін);

Має одне з таких порушень: енурез, алергію, часті застуди, нав'язливі рухи;

Проявляє зайве упрямтво;

Схильна до спалахів люті, плачу, так званих істерик;

Погано спить;

Відчуває страхи, кошмари;

Погано їсть;

Відчуває постійні напади нудоти або головного болю;

Надмірно фантазує;

Страждає одним з психосоматичних захворювань, таких як: бронхіальна астма, виразковий гаст, коліт та інще;

Проявляє ознаки відставання у розвитку;

Проявляє ознаки випереджаючого розвитку;

Схильний будь-якої залежності (алкоголізм, наркоманія);

Має труднощі в спілкуванні з однолітками;

Тікає з дому;

Відчуває страх зробити щось нове;

Різко змінює свою поведінку;

Хронічно перебуває в пригніченому настрої;

Часто обманює;

Переживає почуття ревнощів до одного з членів сім'ї;

Виявляє постійну хворобливу реакцію на свої неуспішні дії;

Зайво слухняний, неініціатівна;

Якщо батьки (або один з них):

Відчувають незадоволення сімейним життям;

Відчувають почуття хронічної втоми;

Часто перебувають у пригніченому настрої;

Відчувають занепокоєння з приводу поведінки дитини і її успішності;

Відчувають занепокоєння з приводу розвитку дитини та її емоційного стану;

Починають відчувати невротичні розлади (нав'язливі думки, страхи, нервові виснаження та інще).